· Як тільки ви виявили порушення ОРА, потрібно якомога раніше почати не тільки лікування, а й корекційну допомогу, об’єднавши зусилля батьків та команди психолого-педагогічного супроводу.
· Від того, наскільки вчасною буде надана корекційна допомога, залежить подальша доля дитини.
· Консультації та відповідна література допоможуть вам оволодіти спеціальними педагогічними засобами та вміннями, за допомогою яких дитина зможе розвиватися.
· Якщо ви розвиваєте у дитини дрібну моторику чи вчите чомусь новому, то такі завдання мають бути посильними для дитини і викликати задоволення від виконаної роботи.
· Стимулюйте успіхи дитини, хваліть за старанність та наполегливість.
· Налагодьте емоційний контакт з дитиною.
· Розмовляйте з малюком спокійним голосом.
· Грайтеся з малюком, підбираючи яскраві іграшки за віком.
· Дотримуйтесь чіткого розпорядку дня.
· Спілкуйтеся з дитиною, співайте колискові, посміхайтесь до неї.
· Створіть для дитини предметно-розвивальне середовище (килимок з іграшками, де дитина може повзати, гратися, розвивати моторику тощо).
· Виконуйте з нею лікувальну гімнастику, різні види масажу після рекомендацій та інструктажу фахівців.
· Гуляйте з дитиною на свіжому повітрі, активізуючи мовленнєве спілкування та спрямовуйте увагу дитини на сприймання навколишнього світу.
· Окрім розвитку рухової активності слід допомогти малюкові розвиватися, вибрати доступні та найефективніші шляхи стимулювання пізнавальної діяльності дитини із ДЦП, що є одним із головних завдань батьків на всіх етапах розвитку.
· Слід звертатися до фахівців (логопеда, дефектолога та ін.), які потрібні вашій дитині, оскільки порушення ОРА перешкоджатимуть у подальшому оволодінні навичками читання та письма. Такі фахівці є в закладах освіти або ІРЦ.
· Досвід засвідчує, що присутність батьків на заняттях зазвичай викликає у дітей неадекватну поведінку і це негативно впливає на результативність.
· Доцільніше зрідка відвідувати заняття, щоб з вами поділилися певними успіхами чи проблемами дитини, продемонструвати окремі прийоми роботи з нею.
· Не оточуйте дитину гіперопікою, це перешкоджатиме розвитку вашої дитини. Будьте уважними і терплячими.
Ігрове лікування і реабілітація дітей з ДЦП
Лікування і реабілітація дитина з ДЦП буде ефективнішим, якщо вправи складають частину ігрового процесу. Дитина таким чином може цілий день займається і навіть не відчувати втоми. А зусилля можуть бути докладені значні, бо і ігри – це не лишень фізичний і психологічний розвиток, це ще і азарт, який допомагає легко переносити ігрову напругу. Ігри можуть бути рухливі, розвиваючі, дидактичні, рольові. Звичайно, потрібно застосовувати спеціальні розвиваючі і звичайні іграшки, які допоможуть малюкам справитися з їхньою недугою.Особливості
Дитячий церебральний параліч виникає через порушення роботи мозку. Але це орган, який можна розвивати, він дуже гнучний, і він може засвоювати нові функції тривалий час після народження дитини. Тому потрібно починати якомога раніше, коли центральная нервова система готова сприймати і засвоювати інформацію якнайефективніше. А найбільш ефективне лікування – ігрове.
Для майбутнього благополуччя дитини його потрібно навчити ходити, а також – навичок самообслуговування, для яких потрібно мати розвинену дрібну моторику. Звичайно, можливо, ступінь ураження головного мозку може бути таким, що звичайними рухами дитина не зможе користуватися через свої особливості. Але вона зможе робити все так, як їй зручно, як у неї виходить, але обов’язково зможе, в це потрібно вірити, над цим потрібно працювати і дитину потрібно постійно обнадіювати. Ігри – це спосіб заставити дитину рухатися більше, але дитина і не буде підозрювати, що його хтось примушує, для цього проводіть заняття цікаво і, бажано, весело.
Рекомендації:
- перші ігри повинні проводитися медичними спеціалістами чи під їх контролем, вони зможуть не тільки прослідкувати за безпекою, але і підказати деталі, які можуть бути непомітними для недосвічених батьків;
- навіть в іграх потрібно навчати правильних рухів, оскільки діти не можуть рухатися повністю нормально через можливу відсутність симетричного тонусу м’язів, також може бути гіпертонус і гіпотонус;
- займатися можна просто в домашніх умовах, спеціальних пристосувань не потрібно;
- молодші діти повинні займатися індивідуально, для старших краще підібрати групу;
- незважаючи на те, що впевнений діагноз, як правило, виставляється після одного року, краще займатися відразу після народження, щоб м’язи були в тонусі.
Розминка
Перед заняттям потрібно помасувати кінцівки дітей, особливо ті, якими дитина буде займатися, в даному випадку це руки, ігри і вправи для дітей потрібно починати з розминки.
Розминка кистей:
- покрутити кистями рук самостійно, із збільшеною амплітудою – за допомогою іншої руки або дорослого;
- помасувати пальчики, зігнути і розігнути кожен палець;
- провести пальцями від основи кисті руки до кінчиків пальців.
Вправи для рухливості пальців:
- стиснути пальці в кулак, причому середній і вказівний пальці повинні залишитися прямими, на витягнутій руці покрутити кистю і нахиляти її в різні боки;
- кулак залишається стиснутим так, що вказівний і середній палець залишаються витягнутими і тягнемо випрямлені пальці доверху, у верхньому положенні їх потрібно зігнути і розігнути по черзі;
- трохи натиснути великим пальцем по черзі на всі інші пальці руки;
- діти малюють у повітрі коло вказівними пальцями рук – по черзі або двома разом.
Розвиток моторики рук
Рухливі ігри для дітей із ДЦП можуть розвивати моторику рук. Подібні тренуваня допомагають здійснювати точні рухи, це допомагає дітям утвердити себе в житті, оскільки вміння управляти своїми руками дозволяє навчатися у школі, користуватися комп’ютером і навчатися різним навичкам, які можуть зробити життя дітей повнішим.
Гра «Сірий зайчик миє лапки» від 3 до 7 років.
Діти сідають колом, в центрі – дитина, яка грає роль зайчика. Діти хором промовляють:
Зайчик в гості любить ходити
Вушка, ротик буде мити
Свої пухнасті лапки
Витре чистим рушничком
В гості він поскаче
Буде їсти кашку з молочком.
Дитина, яка грає роль зайчика, повинна робити все, про що говорять діти, які читають віршик. Діти довкола повторяють рухи. Зайчик під час слів «в гості відразу він поскаче» обирає будь-яку дитину з кола, таким чином передаючи роль зайчика. Бажано, щоби в центрі кола були всі діти, але якщо їх багато, то хоча би п’ятеро.
Гра «Котимо м’яч з високої гірки» для віку від 2 до 5 років
Для гри потрібна нахилена поверхня, по якій котиться м’яч – одна дитина спуская м’яч з верхньої точки, стараючись скотити так, щоб дитина, яка знизу, не змогла упіймати. Ця гра не вимагає сильної рухливості, але розвиває увагу, концентрацію, коодинацію, рухливість суглобів рук. Після певної кількості кидків потрібно помінятися місцями. Можна грати з дітьми на рахунок — хто менше пропустить м’ячів.
Кінезіологічні вправи
Кінезіологія вивчає м’язовий рух, кінезіологічні вправи примушують рухатися під певною напругою, сприятливо впливаючи на суглоби. Заняття для дітей із ДЦП такого типу сприятливо впливають на лікування хвороб суглобів, зокрема допомагають одужувати хворим на поліартрит.
Гра «Гонки» для дітей від 4 до 8 років.
В гонках можуть приймати участь будь-які іграшки на колесах — наприклад машинки, коники. До іграшки прив’язується шнурок, який дитина повинна намотувати на паличку. При намотувані іграшка буде наближатися до дітей. Виграє той, чия машинка швидше доїде. Діти повинні бути поставлені в рівні умови — іграшки повинні бути на рівних відстанях і приблизно однакові за масою і легкістю ходу. Чим більша іграшка, наприклад, коники на колесах, тим більше зусиль потрібно докласти в грі і тим більшим буде ефект від таких ігрових вправ.
Гра «Торкнись кулака» для дітей від 6 до 10 років
Це пальчикова гра розробляє суглоби рук. Грати можна стоячи, сидячи чи лежачи. Одна рука стискається в кулак і розвертається внутрішньою стороною до другої, яка впирається в цей кулак пальцями з відкритою долонею. Потім руки міняються місцями — кулак розтискається, а долоня стискається в кулачок. Вправу потрібно проводити швидко протягом однієї хвилини. Якщо проводяться змагання між декількома дітьми, перемагає той, хто зробить більше стискань кулака за одну хвилину.
Рухливі заняття
Рухливі ігри для дітей із ДЦП потрібні не тільки для укріплення м’язів, але і при ураженні суглобів. В цілому суглоби потребують покращення крововообігу, а також суглобам потрібна сильна м’язова система, щоби м’язи брали на себе частину навантаження, відповідно, розвантажуючи кості і їх з’єднання між собою. Рухлива дитина якщо не одужує, то точно відразу стає здоровішою, оскільки можливість пересуватися — це здорові не тільки органи і частии тіла, які відповідають за рух, алеі дихальна, кровоносна система.
Гра «Чий стільчик»
Гра розвиває увагу, реакцію, рухову точність. Гравців повинно бути на один більше, ніж стільців. Стілчики розтавляють по колу спинкаи досередини. Гравці під музику рухаються довкола стільців, як тільки музика припиняється, гравець намагається зайняти місце на стільчику. Той, хто програв, буде стояти, не встигнувши сісти, і вибуває. Після цього потрібно забрати один стільчик, і гравців знову стає на один більше, ніж крісел. Таким чином, останні два гравця крутяться довкола одного стільчика, і переможець буде один — хто встигне сісти за після певного сигналу.
Гра «Передай м’яч»
Гравці діляться на дві рівних за кількістю дітей команди, обирають капітана. Стають в коло, м’яч в руках капітану. Діти швидко намагаються передати один одному м’яч по колу, і перемагає та команда, у якої м’яч швидке повертається до капітана. Замість м’яча може бути м’яка іграшка чи інший безпечний предмет.
Гра «Кеглі»
В грі розвивається окомір, розрахунок м’язового зусилля, точність цілеспрямованих рухів. Потрібно скласти однакову фігуру з кеглів, кубиків, побутових предметів (наприклад, порожніх консервних банок. Фігуру мжна повністю розбити кегельною кулею або звичайним м’ячем за меншу кількість спроб. За кожну спробу начисляється бал, перемагає той, хто набере менше балів. Щоби гру спростити, потрібно зменшити відстань, яка повинна бути від двох до чотирьох метрів.
Звичайно, проведення ігор сильно залежить від стану дітей. Але у будь-яке тренуваня потрібно включати елемент змагань. Також можна дітей водити у звичайну ігрову
кімнату, де дитина буде намагатися поводитися так, як звичайні діти, які
долають перешкоди, грають з м’ячиками, спортивними снарядами. Не завжди можна
повністю відповідати якимось стандартам, але своє становище завжди можна
покращити, і покращення можно проводити, скільки вистачить сил.
Автор Вікторія Конєвич (директор інклюзивного центру)
https://www.ircentr.space/korektsiya-ruhovoyi-sfery-dytyny-iz-dtsp-vdoma/robotyky/
Корекція рухової сфери дитини із ДЦП вдома передбачає:
- реалізацію ортопедичного режиму;
- проведення корекційних вправ у спеціально облаштованому спортивному куточку;
- підтримку рухової активності впродовж занять;
- залучення батьків до спільного проведення комплексу фізичних вправ.
При облаштуванні індивідуального спортивного куточка слід дотримуватися рекомендацій лікаря, інструктора ЛФК, вчителя фізкультури з урахуванням ступеня та форми ДЦП. Бажано, щоб в ньому були спортивна драбина, велотренажер, килим для релаксації, м’ячі, іграшки тощо.Виконання корекційних вправ з дітьми проводяться під час фізкультпауз (5 хв.) після 20 хв. уроку чи виконання домашнього завдання. Так знімається фізична напруженість та активізуються рухи учня. Вправи забезпечують розвиток координації рухів, рівноваги, корекцію тонусу м’язів рук та ніг, способів пересування, які учень не може опанувати самостійно. Рекомендовано виконання вправ під музичний супровід, адже ефективність ритмічної стимуляції доведено дослідженнями багатьох психологів.
Індивідуальні корекційні вправи застосовуються для розвитку порушених рухових систем, характерних для певної форми ДЦП. Наприклад, при спастичній диплегії(тетрапарезі) руки учня уражені менше, ніж ноги. Тонус м’язів кінцівок підвищений. За відсутності своєчасної допомоги розвиватимуться контрактури (стійке обмеження не лише активних, а й пасивних рухів суглобів). Тому потрібно стежити, щоб дитина не перебувала в одному положенні більше 25 хвилин. Під час фізкультпаузи їй рекомендовано лягти на килим для релаксації, виконати вправи для рук та ніг, після чого продовжити навчання.
При гіперкінетичній формі головною причиною рухових порушень є мимовільні невимушені рухи — гіперкінези, які поєднуються зі змінним м’язовим тонусом. Ці порушення дестабілізують, насамперед, поставу дитини. В неї відсутня правильна постава тулуба та кінцівок, рухи — розмашисті, зі значним порушенням координації. Тому рекомендовані лікарями вправи, які слід проводити під час фізкультурних хвилинок, передбачають активне розслаблення, вироблення плавності переключення з одного положення в інше, допомогу дорослого у складних випадках.
- Розвиток дрібної моторики дітей потребує наступних видів роботи з нормалізації функцій дрібних м’язів рук:
- масаж пальців обох рук;
- пальчикову гімнастику;
- корекцію дрібних рухів під час роботи з природним матеріалом (каштанами, жолудями, горіхами, насінням квасолі, гороху тощо);
- розвиток сили м’язів рук (з використанням еспандера, силоміра, розривання паперу, розминання пластиліну, глини тощо);
- розвиток координації рухів (під час ігор з м’ячем, гімнастичною паличкою, стрічкою, обручем, геометричним матеріалом та ін.);
- малювання пальцями цифр, букв, ліній;
- використання конструкторів;
- нанизування намистинок;
- сортування монет, ґудзиків;
- роботу з мозаїкою, пірамідами.
Для зняття напруження при спастичній формі рекомендовано такі індивідуальні вправи: «Погладимо кошеня», «Листя опадає», «Маляр», «Полощемо білизну», «Курчата» та ін.
При геміпарезах зазначені вправи чергуються з динамічними: «Кулак — долоня — ребро», «Молоток», «Піаніно», «Пилка» та ін. Для удосконалення зорово-моторної координації застосовуються: зображення точок, ліній за зразком, використання прийомів обведення, копіювання, домальовування деталей, розфарбовування.
Вказані вправи розвивального та корекційного характеру слід використовувати на підготовчих етапах до уроків математики, письма, читання.Зміст корекційної роботи визначається виявленням досягнень і труднощів конкретного учня у процесі опанування знань та умінь.Чи передається ДЦП від батька і матері
Причиною дитячого церебрального паралічу є багато факторів, але всі вони зводяться до головного – коли в мозок не надходить кисень протягом тривалого час, відбуваються незворотні процеси, які можуть мати важкі наслідки для організму. Як правило, ДЦП виникає внаслідок хвороби, наприклад, поліомієліту. Але багаот хвороб мають залежність від спадковості, виникає запитання – яким чином гени впливають на можливіть захворіти на цю важку недугу, чи передається ДЦП спадково?
Наукові дослідження
При ДЦП хода і рухи дитини порушені, можливі мимовільні рухи, також спостерігається жорсткість м’язів, яка призводить до жорсткості кінцівок. Важкість може бути різною – від слабопомітної до неможливості самостійно пересуватися, бувають і супутні захворювання, наприклад епілепсія. Сучасна наука стверджує, що причиною ДЦП є ушкодженя незрілого мозку дитини, ці ушкодження можуть бути через токсини, інфекції, травми.
Дитячий церебральний параліч не є генетичним захворюванням, тому спадково не передається. Порушення роботи організму при цьому захворюванні достатньо стійкі, вони фіксуються і їх прогресу протягом життя не спостерігається. Навпаки, при наполегливих тренуванях хвороба може відступити.
З генетикою не все так просто. Бо хвороби можуть напряму не передаватися, але все ж організм може мати генетичні особливості, які при певних обставинах можуть вплинути на виникнення і розвиток захворювання.
Деяка залежність виявлена пакистанськими вченими, які дослідили багатьох людей із ДЦП і встановили, що є невелика закономірність повторення хвороби, з імовірністю біля 10 відсотків. Дослідники Швеції та Англії зробили висновок про 2 % залежності захворювання ДЦП від спадкових факторів, але ця статистика не була пов’язана з ускладненнями при пологах. Дослідження не може бути повним, оскільки хворим із ДЦП іноді важко створити сім’ю. Вчені Норвегії зробили висновок про великий ризик для сімей із двійнятами та близнюками, а також для сімей, у яких одна дитина вже хвора. Цілком можливо, що ризик захворювання у близнюків повзаний з тим, що їм внутріутробно важче розвиватися, причому проблеми часто мають механічний характер і пов’язані з обмеженістю простору.
Але всі дослідженя можуть говорити про те, що людина є генетично до чогось більш схильною, але про пряму залежність говорити не можна, оскільки це не генетична хвороба, і отримати її від родичів напряму не можна. Але все ж спробуємо пояснити причини потенційної можливості захворіти від спадковості.
Роль генів
Сама хвороба не є спадковою, але особливості організму, які можуть впливати на хід захворювання, його важкість, може передаватися на генному рівні. Тут мова може йти про витривалість нервової системи, її стійківсть до можливих несприятливих факторів. Іноді симптоми ДЦП нагадують деякі захворювання нервів і м’язів, які передаються спадково. Серед генетичних факторів, які впливають на ДЦП, можна виділити можливі порушення кровопостачання мозку, розщеплення хребта, бластоматозні процеси, епілептичні, істеричні приступи, заїкання. Ці симптоми спостерігаються і у спадкових хвороб, і у хворих, у яких набутий ДЦП внаслідох дитячого захворювання.
Деякі хвороби, наприклад спастична параплегія, при якій спостерігається спастичний парапарез, може діагностуватися як дитячий церебральний параліч. Справа в тому, що медична діагностика на нервово-м’язевому рівні трудомістка і не дуже розвинута через нестачу спеціалістів та обладнання, тому хвороби центральної нервової системи, які схожі на дитячі паралічі, лікарі можуть ідентифікувати з дитячим церебральним паралічем.
Іноді дитячий церебральний параліч плутають з паралічом, який виник внаслідок поліомієліта, але в основному ДЦП пов’язаний із кисневим голоданням в лоні матері або із ускладненнями при пологах, у зв’язку з нестачею кисню робота мозку може бути порушена. Зв’язок ДЦП і генетики полягає в тому, що хвороба може впливати на ту частину організму, яка ослаблена через спадковість. Саме в цій точці може бути перетинання спадкового фактору і хвороби. Прямого зв’язку між генетикою батьків і хворобою дитини не виявлено.
Немає коментарів:
Дописати коментар